Доля Кодацької фортеці

Доля Кодацької фортеці - гідна уваги режисерів та сценаристів! Скільки знаменних битв відбулося на території Кодацької, яка велика маса знаних постатей відвідала її землі! Тут побували: Богдан Хмельницький, Іван Сулима, французький офіцер, Жан Маріон, Іван Сірко, Мазепа, І.Богун, Петро I, Булавін

 Нездолана та велична

 То були буремні часи кривавої боротьби за волю. Україною тільки-но прокотилося національно-визвольне повстання на чолі з гетьманом Тарасом Трясилом (1631 року). І Річ Посполита спробувала взяти під контроль запорожців. З метою перекриття козацькому флоту шляху з р.Самари у море, в лютому 1635 р король Владислав IV наказав спорудити фортецю біля першого дніпровського порога, Кодацького.

Будівництво велося з особливою уважністю. Стежив за зведенням фортеці сам гетьман коронний Станіслав Концепольскій, будував твердиню - французький інженер Гійом де Боплан.

Й Кодацьку звели в рекордно короткий термін - з весни до серпня 1635 року, об’явили її «нездоланою» для ворога. Дійсно, фортеця мала неприступний вигляд: височіла величними бастіонами над скелястою кручею, з боку степу – захищалася чималим ровом. З півдня ж по полю були розкидані ще й залізні колючки, аби захиститися від наступу кінноти.

От і гарнізон був чималий, складався з двох ескадронів драгунів. А щоб вояки не нудьгували, поляки звели ще й католицький монастир та торгове поселення – слободу. Керував усім на Кодацькій – комендант фортеці, французький офіцер Жан Маріон, комісаром був - шляхтич Пшияловський.

Руками створене...

 Козаки знепокоїлися загрозою, яка виникала з утвердженням панів на ближніх підступах до Запоріжжя й одразу ж випробували Кодацьку на місць. В ніч з 3 на 4 серпня 1635 року загін січовиків на чолі а Іваном Сулимою здійснив напад на Кодак. Запорожці хитрощами оволодівши твердинею, гарнізон - знищили. Жана Маріона захопили живцем, насипали в його одяг пороху, приставили до стовпа й, зазначивши з гумором: «Лети пане, додому!», підпалили порох. Вибух видався такий, що виштовхнув Маріона разом зі стовпом в Дніпро. Так безславно загинув славний французький офіцер.

Проте запоріжці не володіли фортецею довго, бо врешті свої ж, українці, реєстрові козаки, їх зрадили. Під командуванням Конецпольського, вони ударили по Кодачку й здобули його. Сулиму полонили і перевезли до Варшави разом з ним ще п'ятьма козацькими старшинами, прилюдно четвертували. 

1639 р поляки знову відбудували фортецю, роботи тривали аж три роки, причому Кодацьку розширили майже втричі, ще більше укріпили. Будівництвом відновлюваної твердині керував інженер Фрідріх Гектант, він добре знався у фортифікаційній справі - до цього вже споруджав укріплення у Львові, Городищі, Хмільнику та інших містах.

Губернатором Кодака став Ян Жолтовський, комендантом - племінник коронного гетьмана, Адам Концепольскій. На відкритті оновленого Кодака побував сам коронний гетьман, взяв з собою й сотника Чигиринського полку, Богдана Хмельницького.

Оглядаючи фортецю, задоволений «коронний» добряче випив вина та й почав глузувати над козаками, зазначаючи, що: «Кодацька вже їм не «по зубах». На це Богдан Хмельницький з гумором відповів: «Руками створене - руками і зруйнується!» Ці слова стали пророчими для Кодацької.

В боротьбі з Імперією

 З початком Визвольної війни битви за фортецю загострилися. Навесні 1648 в Кодак відправили польський загін, щоб звідси вдарить по Січі, яка перебувала на Микитиному Розі (Нікополь). Але Богдан Хмельницький йшов на упередження ситуації, його загони розбили вже на підході поляків. 1-2 жовтня 1648 року Кодак за наказом гетьмана Богдана було взято й фортеця стала опорним пунктом запорізького козацького війська.

До 1656 року вона була підпорядкована безпосередньо гетьманській канцелярії в Чигирині (генеральному обозному). Крім залоги, тут встановили ще й берегову сторожу з мисливців-козаків. Тоді ж у Кодак запорожці перевезли й похідну церкву «Архістратіга Михаїла» .

Коли ж в Росії розгорнулося могутнє селянсько-козацьке повстання проти феодально-кріпосницьких порядків Царату під керівництвом Степана Разіна, - фортеця відігравала роль «бази», навколо якої формуються козацькі загони , тут зводилися й «дуби»(лодки), на яких потім ватаги козаків йшли вверх по Самарі(волоком до Сіверського Донця, а там і на Дон).

Загалом, Кодак у ті часи був «Державою в державі». От і кошовий отаман Іван Сірко у травні 1670 року на острові поблизу фортеці зустрічався з правобережним гетьманом Дорошенком і вів з ним переговори про спільні дії з Степаном Разіним.

На початку ж XVIII століття Кодак став місцем перебування народного ватажка Кіндрата Булавіна, що готував тут повстання проти царських воєвод. Та після Полтавської битви 1709 року за наказом російського воєводи Яковлєва фортеця була зруйнована. Та хоча вона припинила своє існування, й понині на цих землях, не зважаючи на їх жахливу забудову, відчувається незборимий дух волі, жива сила Визвольної, народної війни!

 Кодак  був «Державою в державі»